«Ось це воно»: як Ірина знайшла себе в кар’єрному консультуванні
«Ось це воно»: як Ірина знайшла себе в кар’єрному консультуванні.
17 років в HR, переїзд до Великобританії через війну і професійне питання, яке ще кілька років тому навряд чи могло виникнути: а що тепер?
Історія Ірини Бєлої – не про те, як перекреслити попередню кар’єру і почати все спочатку. Навпаки. HR, коучинг, робота з українцями у Великобританії поступово склалися в нову професійну роль. У якийсь момент Ірина сформулювала це дуже просто: «Я зрозуміла: ось це воно. Тут я можу поєднати все».
Цікаво й те, що перших приватних клієнтів вона почала брати ще під час навчання, а до його завершення повернула вкладені в курс кошти. Ми точно не можемо обіцяти такий результат кожному – він дуже залежить від самої людини. Але в історії Ірини цікаво інше: що саме вона робила під час навчання, щоб знання майже одразу почали перетворюватися на практику?
Про це і поговорили: як знайти нову професійну роль, не обнуляючи попередній досвід, чого може бракувати навіть після 17 років в HR і чому іноді найважливіший крок у навчанні – не вивчити ще один інструмент, а наважитися ним скористатися.
«Я не хотіла починати з нуля»
– Іро, якою була твоя професійна точка до кар’єрного консультування?
– Мій досвід в Україні – це 17 років в HR, фактично всі його напрями. А коли я через війну переїхала в Англію, стався збій. Як у багатьох емігрантів: мови немає, розуміння, що робити далі, немає. І десь тут у мене почалося повне перезавантаження: хто я професійно? Чим я можу займатися?
Мабуть, тоді ще були амбіції: «Я ж HR-директор, а тут мені HR-асистентом взагалі не цікаво». Мені не хотілося починати з нуля. Я почала думати: чим мені займатися так, щоб мені це подобалося і водночас приносило гроші? Мені здається, рік чи навіть два я просто не розуміла, що можу тут робити.
Одним із нових напрямів став коучинг. Ірина почала працювати з жінками-емігрантками у Великобританії, і серед їхніх запитів дедалі частіше з’являлися кар’єрні питання. А згодом у проєкті Women For The Future різні частини її професійного досвіду нарешті зійшлися.
«Я зрозуміла: ось це воно»
– У який момент ти зрозуміла, що кар’єрне консультування може стати твоїм професійним напрямом?
– Я подалася на проєкт Women For The Future – і там зрозуміла: ось це воно. Тут я можу поєднати все: свій досвід, кар’єрне консультування і коучинг. Для мене це був дуже важливий проєкт у житті, яким я просто жила. Мене все в цьому надихало.
Згодом Ірина приєдналася до програми STEP від World Jewish Relief і почала працювати з кар’єрними запитами українців у Великобританії. Здавалося б, для цього вже було багато: 17 років HR-досвіду, коучинг, практика роботи з людьми. Але саме реальні клієнти показали, чого досі бракує.
«А що робити з клієнтом далі?»
– Ти вже мала великий HR-досвід і коучингову підготовку. Чого тобі все одно не вистачало?
– Я чітко розуміла, як провести перші зустрічі: зняти запит, подосліджувати, а що це, для чого, а якщо ні, то що? Трохи «розкопати». Це я вміла завдяки коучингу. Але мої блоки все одно були більше коучинговими: впевненість, страхи, структура.
І я розуміла: хоча я HR, мені не вистачає структури кар’єрного консультування – як довести людину до результату. Я не розуміла цих пазликів: що за чим має йти і як якісно побудувати структура взаємодії з клієнтом.
Перші зустрічі мені дуже класно давалися. А потім – «Оп. А що далі? За що хапатися? За стратегію? Що зараз робити?»
Саме тут для Ірини проявилася різниця між HR-досвідом, коучинговими навичками та професійною компетентністю кар’єрного консультанта. І саме з цим запитом вона почала шукати навчання.
«Мені не потрібна була теорія»
– Що для тебе було важливим при виборі навчання?
– Для мене була важлива практика. Мені не потрібна була теорія. Мені потрібно було навчання, де покажуть ланцюжок: що за чим, які можуть бути варіанти, як це виглядає на прикладах, які є методики і як із ними реально працювати.
Для мене було дуже важливо, що ти як практикуюча консультантка багато ділилася власним досвідом. Не «як має бути в теорії», а: «Ось у мене було так. Ось тут спрацювало це». І важливо було потрапити в ком’юніті практикуючих людей.
Але навчання саме по собі ще не створює практику. Ірина зробила те, що згодом назвала одним із найкращих своїх рішень: не чекала завершення курсу, щоб почати використовувати отримані інструменти.
«Я одразу пробувала це на клієнтах»
Навчання збіглося з роботою Ірини з новою групою учасників STEP. Тому майже все нове вона могла відразу перевіряти на практиці.
– З кожного заняття завжди щось тебе чіпляє: «Яка класна практика! Треба її спробувати». Я намагалася взяти одну-дві практики й одразу нести їх у роботу.
Я зараз пам’ятаю саме ті практики, які реально пробувала на клієнтах. Тоді починаєш бачити: з цими клієнтами це працює, з цими – ні; тут практику можна доповнити, а тут скоротити. Це можна зрозуміти тільки через практику.
І все ж практика не означала, що страх зник. Один із таких моментів Ірина пам’ятає особливо добре.
«Перша думка: порекомендую їй когось»
– До мене звертається HRD з України: «Допоможи мені, мені треба поновити CV, підготуватися до співбесіди». Я така: «HRD?» Вона ж була моїм керівником колись. Перша думка: «Порекомендую когось їй».
А потім: «Іра, дай собі декілька годин заспокоїтися, а потім давай відповідь». Бо одразу спрацьовує страх. Дай собі час заспокоїтися, дай собі можливість. Спробуй.
Впевненість, яка поступово з’являлася в Ірини, виявилася не відсутністю страху. Швидше – здатністю вже не дозволяти йому автоматично вирішувати замість себе.
«Можливо, моя тривога змінилася цікавістю»
– Що найбільше змінилося у твоїй роботі після навчання?
– У мене з’явилося розуміння процесу від початку до кінця. І найголовніше – з’явилася впевненість у тому, що я роблю!
Зараз, коли я спілкуюся з клієнтом на першій зустрічі, я приблизно розумію кількість зустрічей і що йому запропонувати, бо я вже чую його проблематику. Раніше людина хоче працевлаштуватися, ну окей. Я бачила коучингові страхи. Але розуміння, що їй запропонувати саме як кар’єрний консультант, у мене не було. Зараз воно є.
І ще – цікавість. Можливо, якась тривога змінилася цікавістю. Тому що в мене з’явилося розуміння процесу, методик, шляху людини, різних запитів. Я вже не сиджу: «Щось спитає, а я не розумію».
А якось так: «Ну, давай поговоримо, що там у тебе».
І приблизно в цей самий період кар’єрне консультування почало ставати для Ірини не лише частиною роботи в проєкті, а й власною практикою.
«Я взагалі не шукала клієнтів»
– Як з’явилися твої перші приватні клієнти?
– Я почала більше ділитися своїми думками і досвідом у LinkedIn. І ще до того, як змінила позиціонування на кар’єрну консультантку, люди почали стукатися: «А можна до вас на кар’єрну консультацію?» Я взагалі не шукала клієнтів. Потім вони почали рекомендувати мене друзям і колегам. Під час навчання в роботу заходило по два-три-чотири клієнти на місяць.
Це перший раз у моєму житті, коли я пішла на навчання і воно одразу мені окупилося. До кінця курсу я спеціально вела таблицю клієнтів і оплат і побачила, що вже повернула вкладені кошти.
Сьогодні Ірина продовжує розвивати приватну практику і хоче залишати для неї місце у своєму подальшому професійному маршруті.
– Нехай вона невелика, але вона є і вона мені подобається. Я хочу зробити акцент на своїй власній практиці, бо кар’єрне консультування – це саме те, що мене надихає. Це те, що я хочу.
«Дайте собі шанс спробувати»
– Що б ти сказала тим, хто сьогодні думає про професію кар’єрного консультанта, але ніяк не може наважитися?
– Йти до Альони та Злати на навчання! Перша порада.
Бо це дійсно класне, структурне, глибоке, практичне навчання, яке є на сьогоднішній день на ринку. Це правда.
Це класне ком’юніті людей, де ти багато навчишся, де є люди з експертизою, які тобі підкажуть: «А як воно на практиці?» – якраз там, де страшно.
І дати собі шанс спробувати. Пробувати щось потрошечку робити. Те, що тобі найменш страшно – спробуй це, і далі побачиш.
Краще спробувати, потім відмовитися, ніж не спробувати і потім шкодувати.
Ірині зрештою й не довелося починати професійне життя з нуля. У нову роль вона принесла 17 років HR-досвіду, коучингові компетенції та досвід власного кар’єрного переходу. А навчання допомогло додати те, чого, за її словами, їй бракувало: структуру, методики та розуміння процесу роботи з клієнтом.
Можливо, саме так і виглядають сучасні кар’єрні переходи: не відмовитися від усього, що було «до», щоб стати кимось іншим, а зрозуміти, як по-новому скласти те, що вже є.
Розмову вела Альона Федько, тренерка з підготовки кар'єрних консультантів, кар'єрна консультантка та коучиня
Героїня: Ірина Бєла, кар'єрна консультантка та коучиня
© Український інститут кар’єри та профорієнтації, 2026. Текст є оригінальним авторським матеріалом. Передрук, повне або часткове використання можливі лише за умови активного посилання на Український інститут кар'єри та профорієнтації та зазначення автора.