А якщо на співбесіду разом із вами прийде мама? Частина 2
Що подумає роботодавець? «Яка турботлива сім'я»? Навряд. Якщо ви думаєте, що таке рідко трапляється, то ні. Особливо коли йдеться про першу роботу. І тут цікаво розібратися не тільки з тим, чому мама приходить, а й з тим, що роботодавець бачить у цій ситуації.
Перша робота – це хвилююче. Особливо коли людина ще не знає, як проходять співбесіди, про що нормально запитувати, як говорити про зарплату і як зрозуміти, що умови роботи справді нормальні. Тому бажання батьків підтримати дитину цілком зрозуміле.
Причин може бути кілька:
• Перша робота. Хочеться підтримати, бо дитина хвилюється і сама ще не дуже розуміє, як усе відбувається.
• Батьківська тривога. Чи не обдурить роботодавець? Чи виплатять зарплату? Які умови роботи? Хто взагалі цей роботодавець?
• Питання мобілізації. Незнання юридичних аспектів військового обліку теж може змушувати батьків хотіти особисто проконтролювати ситуацію.
Усе це зрозуміло. Але є одна важлива межа: підтримати – не означає зробити замість. Перша співбесіда – це не лише шанс отримати роботу. Це ще й перший досвід професійної самостійності. Саме тому роботодавець оцінює не тільки знання чи мотивацію кандидата, а й те, наскільки він готовий представляти себе, ставити запитання, домовлятися й брати відповідальність за свої рішення.
Тож якщо ви мама або тато, найкраще, що можете зробити – допомогти до співбесіди, а не під час неї. Разом розберіть вакансію, перевірте роботодавця, обговоріть зарплату, графік та умови роботи. Проговоріть можливі запитання. Якщо є сумніви щодо законності вимог роботодавця, зверніться до юриста або кар'єрного консультанта. А далі, дозвольте дитині пройти цей шлях самостійно. Не відповідайте замість неї. Не телефонуйте роботодавцю. Не домовляйтеся про умови роботи без її участі. Будьте поруч, але не замість.
Із практики: роботодавець навіть не розпочав розмову, а одразу попрощався. Бо кандидат на вакансію роботи на складі прийшов з мамою. Вже на старті роботодавець втрачає інтерес. Професійна самостійність теж формується через досвід. І першу співбесіду за дитину цей досвід точно хтось з батьків не проживе.
Є ще один бік цієї історії – той, який бачать HR і рекрутери. Якщо ви проводите співбесіду, прихід кандидата разом із мамою справді може бути сигналом про недостатню самостійність.
Але я б не поспішала робити висновок: «Несамостійний – до побачення». Можливо, людина просто вперше проходить співбесіду і ще не знає, як це працює. Тому важливо дивитися не лише на сам факт присутності мами, а й на поведінку кандидата.
Чи відповідає він сам?
Чи може розповісти про себе?
Чи ставить власні запитання?
Чи розуміє, на яку роботу прийшов?
Чи готовий самостійно обговорювати умови?
Бо прийти з мамою і дозволити мамі відповідати, домовлятися і вирішувати за себе – це дві різні історії. І тут, мені вбачається, важливо не плутати відсутність досвіду з відсутністю потенціалу. Перша співбесіда не завжди показує сформовану професійну поведінку. Іноді вона просто показує людину, яка вперше в житті робить те, чого раніше ніколи не робила. А цьому теж треба десь навчитися.
Тому батькам я б радила підтримувати, але поступово відпускати. А роботодавцям помічати тривожні сигнали, але не робити висновок про всю людину за одним епізодом.
І, звичайно, самим кандидатам варто пам'ятати: не лише вас роботодавець обирає, а й ви його. Перед тим як відгукнутися на вакансію, вивчайте інформацію про роботодавця, умови роботи та свої права. Якщо не впевнені, запитайте того, хто знає.
А маму можна взяти з собою. Але краще тільки до кав'ярні навпроти. :)
Авторка Софія Радіон, кар'єрна консультантка
© Український інститут кар’єри та профорієнтації, 2026. Текст є оригінальним авторським матеріалом. Передрук, повне або часткове використання можливі лише за умови активного посилання на Український інститут кар'єри та профорієнтації та зазначення автора.